Малюк Філософія

Більшість із Вас, переконана, навіть не здогадується, що усі мови з легкої руки пана Шлегеля поділено на  чотири типи із дуже «запам’ятовуючими»  назвами:  аморфні( ізолюючі) , аглютинативні , інкорпоруючі і флективні.

Найцікавіші, як на мене, кореневі( вони ж ізолюючі) мови… Чому?  Ем… Розповідаю…

…Спочатку трохи нудної теорії...

Ізолюючі мови – це мови, які не мають афіксів і граматичні значення виражають способом прилягання одних слів до інших або за допомогою службових слів. У цих мовах немає різниці між коренем і словом. Слово не відмінюється, тому не має в собі жодних показників свого синтаксичного зв’язку з іншими словами в реченні. Воно є ніби ізольованим.

Аморфною є давньокитайська( у сучасній китайській мові стали використовувати окремі суфікси для вираження граматичних значень множини, минулого часу та ін., тому в ній кореневий тип витриманий непослідовно), в’єтнамська та ін…

Так, наприклад, у китайській мові налічується приблизно 500 коренів. Кожен корінь може мати декілька десятків значень. Скажімо, лу  означає «орати», «плуг», «віл, яким орють», у – «ворона», «не мати», «п’ять» і «туман», ба – «пані», «улюбленець», «ляпас» і «число 3».

Значення визначається інтонацією, що є тональною. Зокрема, в китайській літературній мові є чотири музикальні тони. Аксіома: « Хочеш стати китайцем – тренуй слух»

Щоб Ви зрозуміли суть, даю приклади:

Ма̀  − означає  « сварити, лаяти» , інтонація сходиться із інтонацією англійського слова-речення – Yes!

Мā – означає «мама», інтонація слова нагадує інтонацію англійського слова dead…

Мá  − означає «коноплі», інтонація слова ідентична інтонації англійського слова-речення   − Killed?

Мă  − означає « кінь» , інтонація слова така сама, як інтонація англійського слова-речення – No!

Наведу примітивну фразу, яка  дуже навіть надихає, тому читайте за вище написаними інструкціями і радійте, що трішки збагатили себе розумово…

«Мā  чí  мă, мă  ма̀н , мā  ма̀  мă» ( «Мама їде на коні, кінь іде повільно, мама лає коня» )

...Ммм... Вибачте, що так небагатослівно, але я так довго її чекала... і ось вона ----->

Вона була щасливою, бо світ піддакував їй. Вона була закохана і захлиналася від бурхливості цього неординарного кохання. Її бог, як вона його ніжно називала, дарував  дарунки, що примушували вірити у казку, яка заштриховувала реальну правду. Кожен, хто спілкувався із нею, був щиро радий і водночас трішки заздрив. Її велетенські крилаті очі допомагали сміятися устам. Коли ми йшли по коридору, вона зупиняла нас і читала з несамовитою експресивністю солодкого бажання вірші про нього, каву, поцілунки і про ранок обіймів... Одного разу вона нестерпно крикнула: "Божечко, забери у мене це щастя, а то воно мене уб'є! " Страшно було таке чути... Минуло рівно п'ять днів... Бог почув її. Все сталося надто звичайно і передбачено... Зараз вона працює нянькою, клоуном і шукає ще одну роботу. Може, щоб заповнити порожнечу. Її стату Вконтакті - "Change is melting everything" , в нього - "Зміна розтоплює все". Цікаво, щоб це значило?
Копіювання почуттів?

Ненавиджу автобуси. Це прямокутна залізяка, набита людьми, що через відсутність нормального кисню стають в'ялими і тупими. Їхні вицвівші від напівсутінок очі по-вовкулаче дивляться на тебе... Їх не хвилює твоя душа, гостроверхі собори твоїх думок, а лише епітеліальна обгортка. Ти для них тільки матеріальна абстрактність, яка не дає заснути, притолоченому важким повітрям, розуму.

І щоб відволіктися від цієї непривабливої правди, я завжди дивилася у вікно. Мої думки чіплялися за маленьку деталь побаченого і домальовували у  свідомості нові картини, що допомагали відволікатися від примітивних істот із опухшими обличчями. Але зараз пейзаж за вікном мене ще більше дратує, ніж автобусні маріонетки. Природа наче на зло  трусить липким снігом і недоречним дощем. Слизько, холодно... Ну коли ця зима вже закінчиться? Таке враження, що вона триває вічність.

А Св. Валентин...Уф! Я чомусь із шкільних років недолюблюю цю закордонну банальність. Валентинки, амурчики, поцілунки, бла-ла-ла... Ну захотіли кондитери заробити, ну написали в календарі " День Св. Валентина", а для чого з цього робити таку грандіозність?.. Я звичайно розумію, що багато хто не погодиться зі мною. Діло ваше. Просто я така. Але тим не менше бажаю усім яскраво провести цей день. Ви цілуйтеся, а ми поїдемо на автобусі у білу пустелю снігу... Упс! Як я примітивно це сказала...

"Слово о полку Ігоревім" – одна з найвідоміших і найяскравіших пам’яток давньоруської літератури.Драматична сила цього твору завжди вражала як спеціалістів-дослідників, так і звичайних читачів – і надихала талановитих людей на творчість. Так, у крайному разі, думають науковці і викладачі, моя ж думка дещо інша... Але не в мені справа, адже на разі моє діло повідомити про цікавинку сучасного культурного руху тому, хто ще із нею не знайомий.

...Отже, зустрічайте – нову українську рок-оперу "Полуденна ніч" засновано саме на "Слові...". Власне, сам факт створення такої рок-опери вже викликає повагу – адже треба мати певну сміливість, аби спробувати перекласти "Слово..." мовою сучасного мистецтва. А це, хочу Вам сказати, не горох їсти. З іншого боку, це виглядає закономірним розвитком стану речей – зважаючи на те, що саме фольк-рок набуває в Україні все більшого розвитку і розмаху. Втім, цей твір вирізняється не тільки музичною складовою. По-перше, тут є фрагменти оригінального тексту – архаїчною мовою подано слова "від автора". По-друге, рок-опера насичена драматичними діалогами – вони звучать сучасною мовою. Тож розмови героїв утворюють напружене дійство, яке доповнює музичну складову, насичує твір інформацією та емоціями. Ну і по-третє – звісно ж, музика. За словом "рок" тут криється безліч пов’язаних стилів. Метал, панк, рок-балади, боса-нова, блюз і так далі – і все це, в тій чи іншій мірі, перекликається з українським фольклором. Можна сказати, що "Гравлики Supersonics" - гурт-екстрималів, використали елементи більшості жанрів сучасної музики, які не підпадають під визначення "поп", аби підкреслити нюанси сюжету. І підійшли до цієї справи з фантазією... варто послухати. А як станеться нагода, то і побачити... Якщо зацікавились, приємного Вам пошуку...

Метелик сором’язливо кліпав великими яскравими крильцями. Його лапки невпевнено трималися холодної долоньки. Він розглядав  маленьке личко "дами" своїми лискучими фасетковими очицями. Вона подабалась метелику, особливо її уста, що були схожі на пахучу жоржину… «Ух! Яка ж вона солодка!» - пригадував крилань…

Минув час, комаха все ще милувалася обличчям незнайомки, яка в свою чергу не зводила очей із нього… «Здається ця істота, - збагнув метелик, - закохалася у мене… а чом би і ні, адже я неперевершений.» Він ще сильніше стиснув своїми ніжками білосніжну руку коханої…

«Чому вона не робить першого кроку? - у пориві емоцій запитав себе володар різнобарвних крил. – Хто вона?..»

Ти часом тінь пластмасової дами стиха хіхікала з дурненького метелика. « Кумедно, а я й не знала, що рух може відмовитися від кінетичної енергії заради кохання…»

"У-у-у-ііііі", - так говорить моя Куіточка, коли її розпирає від щастя. І саме це я хочу голосно викрикнути на висоті десь приблизно 50 - ти метрів... Щоб небо оглухло... Щоб розтав цей нікчемний сніг...

Раніше хвилини були клонами, а зараз кожен міліметр миті різниться один від одного... І це так цікаво... Зараз ти сумуєш, але елегійна квітка враз в'яне, і народжується із неї різнобарвний метелик, що лоскоче мерехтливими крильцями, і примушує сміятися... "Уііііі", - вигукує моя душа... Жити так прикольно, що смерть стає неактуальною...

Отже, висновок: коли мої хвилини почали забарвлюватися, хай у них присутній сірий колір, але ж він у поєднані із теплими барвами, то весна маго серця починається... Залишається зустріти лише реальну провесінь...